ЧЕРВОНА МОГИЛА

Побутує на Буковині в Кельменцях прислів'я: "Сидить, як Червона могила". Яка могила? Чому вона червона?
Так от. Трапилося це дуже давно, ще як буковинська земля від татарської неволі стогнала. Велику біду тоді люди терпіли. Як лютий вітер налітала на село дика орда. Вона залишала після себе море сліз і крові.
Одного разу, щоб захистити себе від несподіваних нападів, селяни вирішили варту встановити. Але де? Там навколо було рівне куди оком глянеш. Тоді хтось із селян підкотив камінь- а з нього далі видно. Вже ніхто не скаже, хто був тоді той перший. Але за ним потяглися у степ усі односельчани. Йшли чоловіки й жінки, діти й старі. І кожен з них приносив та висипав землю й каміння - хто повний мішок, хто торбу, вузлик, а хто тільки одну пригорщу - скільки міг.
Незабаром виріс чималий горб. А щоб краще було видно, на вершику спорудили дерев'яну вишку. Зле тепер стало ордіі не встигнуть вершники показатися далеко на обрії, як вартові вже б'ють на сполох, люди беруться за вила...
Ординці тоді вирішили знищити варту. Як ті гадюки, підповзли до підніжжя горба, та хлопці не розгубилися. Вони підпалили під собою вишку, і в селі помітили вогонь...
Але коли озброєні вилами люди прибігли на поміч, земля на горбі вже була червона від крові й вогню... - ;
Вона й досі червона. А як добре прислухатись, то можна навіть почути, як глибоко-глибоко щось гуде...