КІЦМАНЬ

Чотириста п'ятдесят літ назад на північно-східну частину Кіцманя знаходилося велике оселення, котре мало ім'я Сегот. У ті часи провадилися бої між турками і татарами. Турки були побиті, і втікали, і натрапили на це оселення. Попалили і знищили всьо, порізали більшість чоловіків. Останнє населення, здебільшого жінки, котрі лишилися, перенеслося у ліс, котрий знаходився на цім місці, де тепер є містечко Кіцмань.
Турки натрапили на це нове оселення. Оден турок зайшов до жінки, котра мала ім'я Кіца і зажадав від неї квасного огірка. Вона йому показала бочку і сказала:
- Візьми собі самий, тому що бочка має уже мало огірків. Він ґапхався у бочку, а на той час Кіца його імела за ноги і зачала топити в бочці. На це він зачав кричати:
- Кіца мань! - з котрого війшло ім'я цього оселення Кіцмань.

У той час, коли турки нападали і люди утікали з своїх хатів, тоді така одна стара жінка, що не втікала нікуди, була. Сиділа коло свої хати. Тоді турки увійшли. Зайшов оден до її хати і просив квасного огірка. Привела вона його до бочки, і турок каже:
- Дай мені один огірок!
- То є велика бочка і достань собі сам. Коли він виліз на ту бочку і похилився досягнути, вона його ухопила за ноги і трутила в бочку і держала, поки не втопився. Від того часу прізвали Кіцмань, бо її було мнє Кіца.