ДРОГОБИЧ

Татари підступили до міста Бич над річкою Тисменицею (зараз село Тустановичі), завоювавши Галицьке-Волинське князівство. На чолі їх був той страшний Шолудивий Буняка, півдемон, з пархами на голові, довгими повіками, що сягали землі, які челядь за його наказом піднімала золотими вилами, і з отвореним черевом. Міщани замкнулися в місті, і, надіючись на великі запаси продуктів, стали зі зброєю в руках. Це тривало якийсь час. На кінець Шолудивий Буняка зробив пастку: Вдаючи, ніби хоче вести переговори з бичанами, повідомив через послів, що відступає від міста, якщо візьме данину. І що хоче небагато: від хати одного голуба й одного горобця. Бичани погодились, але коли принесли голуба й горобця, Шолудивий Буняка наказав попричепляти під крила голубові запалену губку, обмотану сірчаними нитками. З того постала пожежа в місті. Під час пожежі вдерлись до міста татари. Так місто було знищено. Самі мешканці загинули від гострого меча, крім незначних утікачів, які дали початок Дрогобичеві (Другий Бич).

У зеленім підгір'ї Карпат розкинулось місто Дрогобич, оперезане кам'янистою річкою Тисьменицею. Другий Бич. А де ж перший?
Сімсот років тому на соковитих луках біля Тисьмениці випасав сільські стада пастух. Щоб зігнати їх в загородь, витягав довгий бич (батіг) і стріляв, аж бриніла луна. Тому люди й назвали це місце Бичем.
Згодом виросло селище, а потім - містечко Бич. Розцвітало воно, ширилося з роками...
Аж тут нагло з-за гір вдерлись люті татари. Все палало кругом Згорів дотла і Бич, люди в страху розбіглися лісами:
Довго вили вітри в попелищах зчорнілих... З часом поруч - он там, де знайшли люди сіль, виріс Другий Бич - кращий, і став називатись Дрогобичем.