ІЗА

Колись там, де тепер Іза, було поле. А село було на тому місці, де тепер присілок Городилово. Туди часто розливалася ріка, і люди переселилися на поле, що називається Дубровки. Айбо ріка заливала їх і там. І вони заснували село на новому місці, яке подарувала їм жона хустського воєводи Ізабелла за те, що обороняли Хуст від турків.
Село називали спершу Ізабеллиним, а потім коротко - Ізою. За подаровану землю ізяни відробляли тяжку панщину. В інших селах панщина була меншою, як у Ізі, тому ніхто не хотів віддавати свою доньку до ізянського хлопця. І вони мусили дівчат красти. Украде хто - відразу до попа в Хуст, а той обвінчає, то хіба їх смерть розлучить.
У Ізабелли були два вірні слуги, брати Ороси. На старість вона відпустила Оросів жити в Ізу і звільнила братів і їх потомків від панщини. Так у селі з'явилися нямеші - вільні від панщини. Вони жили за потічком, що тече через Ізу. В їх двір не могли зайти бандури. Так що нямеші були ніби пани. І той потік тому назвали Пановцем. Люди, коли утікали від бандурів, переходили Пановець і у дворах Оросів ховалися.