Про Дивокрай

О, Дивокрай, надпросторий!
Куди хочеш - туди і іди!
Сі калюжи - бездонне море
Сії глаза - бездна души!

Дивосвіте, надиво казковий -
Кажде крильцо - то будто парк
Будто щебет тут кожнеє слово
Що ми бачим в твоїх устах!



Іванко, село Novoshtativci

"Нужно мечтать..."
Ибо мы "живем между небом и землей".

УРА тем, кто ЭТО умеет!

Каким должен быть сотрудник турфирмы "Дивокрай"? Конечно, он должен быть романтиком, поэтом!..
Помните - как у Куваева о голосах дороги? "Эти звуки приходят к нам как напоминание о пространствах, о наших пращурах: бродячих охотниках и собирателях, о предках кочевниках, которые ногами открывали неизученную планету... Никогда не придет время, когда человек будет равнодушен к сигналам дороги: гудкам, стартовым командам, реву оживших двигателей, как раньше он не был равнодушен к ржанию коней, стуку копыт и колес, сиплому крику караванных верблюдов".

Мы вместе откроем планету, которая позабыла себя!

Слова: Володимир Матвієнко
Музика: Леонід Попернацький
Виконують:
Оксана Голуб
Ольга Ларіна

Краю рідний, древлянська земля,
Пахнуть хлібом поля і лугівка.
І сьогодні мене окриля
Праслов'янське село - моя Білка.

Наче небо, заквітнуть льони,
Зачаровані співом блакиті.
Тут з дитинства гаї і лани -
Найрідніші для мене у світі.

Приспів:
Під рідним небом між людьми живу,
Голубить сонце очі і траву.
То ж квітнуть мої думи і чуття -
З дитячих років і на все життя.

Тому для мене зблизька і здаля
Колиска долі - батьківська земля!

Знову птахом лечу я сюди -
До криниці свого дивокраю...
Чую голос родинний завжди,
Кожну стежку там знову пізнаю.

Приспів:
Під рідним небом між людьми живу,
Голубить сонце очі і траву.
То ж квітнуть мої думи і чуття -
З дитячих років і на все життя.

Тому для мене зблизька і здаля
Колиска долі - батьківська земля!

Створивши 4 липня 1862 року свою "Алісу в Дивокраї", Льюїс Керолл став натхненником не одного покоління художників. Сьогодні у світі існують тисячі ілюстрацій на цей чудовий твір. Деякі з них вважаються канонічними - наприклад, як до першого видання 1865 року, ілюстрованого Джоном Теннієлом, а деякі вражають своїм новаторством та експериментами зі стилем.
В Україні більше відомі два художні втілення "Аліси" - містично-тремтливі від Владислава Єрка та рожево-пупсові, орієнтовані на зовсім молодшу аудиторію, від Євгенії Гапчинської.
Дніпропетровські художниці Аліна та Каріна Гаєві пропонують свій погляд на пригоди дівчинки з Вікторіанської епохи, втіливши у своєму творчому задумі максимальне наближення до кероллівського тексту і, водночас, залишаючись вірними своєму добре впізнаваному стилю в графіці.