Легенди Карпат. У витоків річки Тур’ї

Одним з найчудовіших куточків Українських Карпат є долина річки Тур’ї, що потім, біля містечка Перечин, впадає в Уж. Праві потічки, що впадають в Тур’ю, беруть свій початок на відрогах Полонини Руна(Рівна), де найвищою точкою є гора Руна, висота якої над рівнем моря становить 1479,7 метра. Це навіть не гора, а підвищення на плоскогір’ї з перепадом від 1200 до 1400 метрів над рівнем моря. Існує старовинна легенда, що колись, в ті часи, коли перші люди ще навіть не заселили Карпати, жили велетні-напівбоги. І ці велетні, мандруючи світом, використовували гори як ослінчики, щоб присісти та відпочити. Ця гора колись була найбільшою в цих місцях, навіть більшою за Говерлу. Її гостра камінна вершина сягала у височінь на 2500 тисячі метрів( до пояса велету). Ось такий велет і проходив мимо в цих краях. І сподобалася йому ця гора, але сісти на неї не міг, бо була дуже гострою. І тоді велет своєю довбнею(палицею) зніс вершину цієї гори, а сам сів на рівне місце відпочити. Знесена вершина в польоті розсипалася на дрібні уламки і покрила всю Притиську Низовину. Один з таких уламків є горою на якій стоїть Мукачівський замок, а один впав біля самісінької Тиси і наречений Чорною Горою, що біля містечка Виноградів(а в старі часи звався Севлюш) інші ж розлетілися ще далі і впали аж за Тисою. А ось там де стояли ступні велета, під час відпочинку, утворилися Ужанська і Турянська долини.